Плюси і мінуси агресії в спорті

Для досягнення поставлених спортивних цілей, як правило, відводиться вкрай мало часу. Цілком зрозуміло, що суперництво за результат має свій емоційне забарвлення. Основною причиною виникаючих в момент суперництва емоцій часто є гнів. При поєднанні гніву з огидою і презирством з`являється ворожість, яка в результаті і провокує агресію.

Психологи вважають, що величезну роль в міжособистісної агресії грають візуальний контакт, а також близьке розташування суперника. Згідно загальноприйнятим визначенням, агресія є певна поведінка чи дія, спрямована на нанесення ушкоджень або образ іншій живій істоті. Розглядаючи все за і проти агресії в спорті, необхідно відзначити чотири типи цієї поведінки:

• Навмисна агресія.
  
• Агресія, як тип поведінки.
  
• Агресія, яка спрямована на все живе.
  
• Агресія, що припускає нанесення тілесних або ж моральних ушкоджень.
  

Ви повинні розуміти, що агресія в будь-якому своєму прояві є будь-яку дію. Стосовно до спорту, під цим поняттям слід розуміти наполегливе поведінку атлетів, але без бажання завдати фізичної шкоди супернику. Психологи сьогодні розрізняють інструментальну, а також ворожу агресивність.

Друге поняття передбачає переслідування не агресивних намірів, але з наміром заподіяти шкоду. У свою чергу ворожа агресивність передбачає нанесення фізичної або моральної травми. Виходячи з цих визначень, можна розрізняти прийнятне і неприйнятну поведінку атлетів.

Відповідно до теорії соціального навчання, агресивність слід розглядати в якості поведінки, яке виникає внаслідок наслідування іншим людям. Також існує і комбінована теорія, що припускає прояв агресивної поведінки через фрустрацію, яка сприяє збільшенню рівня гніву і збудження, що і призводить до появи агресивних дій.

На даний момент учені не можуть точно відповісти на питання, пов`язані з посиленням агресивної тенденції в спорті. Основним питанням в даному випадку необхідно вважати наступний - як змінюються агресивні нахили атлетів в результаті змагального процесу?



Прикладом прояву інструментальної агресії в спорті слід вважати, наприклад, удар боксера в голову суперника, що часто стає причиною травми і досить серйозною. Однак ця дія спортсмена очікувано, адже його основним завданням є перемога в поєдинку, яка може бути досягнута тільки за допомогою агресивних дій.

Розглядаючи все за і проти агресії в спорті, слід навести й інший приклад, знову пов`язаний з боксом. У ситуації, коли суперник притиснутий в кутку рингу до канатів, а боксер навмисно завдає йому удари по корпусу і в голову, не бажаючи зупиняти поєдинок, то така поведінка слід класифікувати, як ворожу агресивність.

Слід визнати, що атлети частіше виявляють інструментальну агресію. Скажімо, борець навмисно стискає ребра суперника, щоб викликати у нього дискомфорт і завдяки цьому здобути перемогу. Або ось приклад з ігрового спорту, а саме баскетболу. Коли команда-суперник має виконувати штрафні кидки, тренер бере «тайм-аут», намагаючись тим самим створити підвищене почуття тривоги у виконує кидки баскетболіста, щоб він промахнувся.

причини агресії

Так як сьогодні розмова йде про всі за і проти агресії в спорті, то необхідно розглянути причини цієї поведінки атлетів. Однак, в цьому випадку з`являються нові питання, наприклад, чому атлети можуть втрачати над собою контроль, і викликано їх агресивна поведінка середовищем або воно вроджене? Ми вже побіжно згадували про теоріях прояви агресивності, які на даний момент часу існують в психології. Зараз ми розглянемо їх більш детально, і це допоможе нам визначитися з усіма за і проти агресії в спорті.

теорія інстинкту

Ця теорія з`явилася на світ в 1986 році і стверджує, що людині властиво мати вроджену інстинктивну агресію. Цей інстинкт буде наростати до того моменту, поки не проявиться в діях людей. Прояв інстинктивної агресії можливо через безпосередньо напад на інше живе створіння або через катарсис. У другій ситуації агресивна поведінка проявляється у вигляді соціально допустимих засобів, до яких слід віднести і спорт.

Відповідно до цієї теорії можна стверджувати, що спорт, як втім, і фізкультура, мають величезне значення для нашого суспільства, адже вони дають можливість проявити свій агресивний інстинкт за допомогою соціально допустимих способів. Однак знайти докази, що підтверджують істинність цієї теорії практично неможливо. Ми не виявимо не тільки вроджений агресивний інстинкт, але і підтвердження поняттю катарсис.

теорія розчарування

Теорія розчарування (драйву, фрустрації) говорить нам про те, що агресивність є способом прояви фрустрації. Найчастіше вона має місце в тих випадках, коли поставлене завдання виявилося не вирішеною. Скажімо, якщо футболіст впевнений, що на ньому сфолив суперник, але свисток арбітра не пролунав, то гравець може проявити агресію по відношенню до свого «кривдника», так як розчарований.


Однак шанувальники теорії не здаються і впевнені, що агресія може носити не яскраво виражений характер. Скажімо, спортивні єдиноборства можуть стати відмінним засобом прояву агресії, яка виникла через фрустрації. Зауважимо, що за аналогією з попередньою теорією, прийнято вважати, що основну роль в даному випадку має катарсис.

Але повторимося, що немає на даний момент доказів того, що в спорті має місце бути катарсис. Не існує доказів і припущенням, що в контактних спортивних дисциплінах у агресивних атлетів знижується рівень їх агресії завдяки заняттям спортом.

Теорія соціального навчання

Дана теорія пояснює прояв агресії, як результат спостережень за моделями поведінки інших людей. Основоположник теорії Альберт Бандура в доказ проводить приклад, що діти, часто спостерігають агресивна поведінка своїх батьків часто повторюють їх.

Фахівці в галузі спортивної психології в цій ситуації часто звертаються до хокею. Цей вид спорту досить насичений агресивними діями. Так в 1988 році психолог Сміт звернув увагу на те, що юні хокеїсти часто повторюють вчинки своїх кумирів. Таким чином, теорія навчання передбачає, що агресивна поведінка з`являється в результаті спостереження за іншими людьми, має досить багато науково обгрунтованих підтверджень.

Зауважимо, що прояв агресії можливо в будь-якому виді спорту, навіть там, де на перший погляд це просто неможливо. Як приклад можна привести фігурне катання, коли спортсменка в спробі порушити емоційний стан суперниці може щось їй сказати. Слід визнати, що дана теорія може вважатися науково обґрунтованої і наочно показує, який вплив на прояв і контроль агресії можуть виробляти авторитетні люди.

комбінована теорія

Ця теорія складається з елементів двох попередніх і передбачає, що стан фрустрації не обов`язково призводить до прояву агресії, але в той же час збільшує її ймовірність, так як підвищуються рівень гніву і збудження. Але при цьому виявиться агресивна поведінка, може тільки в тих ситуаціях, коли соціальні моделі поведінки подають сигнал про доцільність цього. В іншому випадку агресивність не знайде прояви на практиці.

Наприклад, після невдалого виступу атлет знаходиться в стані фрустрації і рівень її порушення різко зростає. Причинами цього явища найчастіше стають гнів і образа. Однак агресивні дії можуть бути здійснені тільки в тому випадку, якщо атлет знає, що в даному випадку вони доцільні. Ця теорія увібрала в себе найбільш ефективні поняття і елементи двох теорій.

Варто визнати, що розмова про всі за і проти агресії в спорті може бути дуже тривалим, адже ми розглянули сьогодні лише малу частину наявної інформації. Агресивна поведінка може виявлятися не тільки з боку атлетів, а й уболівальників. Усім шанувальникам футболу відомо про неприпустиме поведінці британських футбольних фанатів. Подібних прикладів багато і всі вони вимагають ретельного вивчення.

Боєць ММА Олексій Кунченко про агресію в спорті:



Увага, тільки СЬОГОДНІ!