Аутизм - діагностування захворювання

Оскільки аутизм належить до так званої групи розладів аутистичного спектру, які проявляються ще в дитячому віці (частіше за все, до трирічного віку), основна відповідальність за виявлення даного захворювання покладається зазвичай на дитячого лікаря. Допомогти йому виявити ознаки гальмування у розвитку можуть батьки малюка. Якщо дитина явно проявляє класичні ознаки аутизму, має сенс звернутися до дитячого фахівця з даного стану. Зазвичай це дає можливість отримати, що називається, формальну оцінку цього захворювання, яку зможе винести тільки фахівець в даній області.

Оскільки симптоми аутизму можуть значно відрізнятися один від одного за інтенсивністю, іноді поставити правильний діагноз буває не так просто. На жаль, не існує якої-небудь спеціальної діагностичної процедури або аналізу, які дозволили б однозначно визначити цю хворобу. Зазвичай свої зусилля фахівець з аутизму направляє на те, щоб виявити цю хворобу іншими способами, а саме: здійснюється фізикальний огляд дитини, проводиться бесіда з батьками, в рамках якої з`ясовується рівень соціальної товариськості малюка, його мовні вміння і навички, а також визначається ступінь поведінкових змін, що відбулися за недавній період. Для того щоб прискорити постановку діагнозу, самій дитині можуть бути призначені невеликі тести, в рамках яких фахівець отримує інформацію про мовних навичках дитини, його здатності засвоювати нові слова і фрази, а також отримує можливість робити деякі висновки щодо психологічного стану маленького пацієнта.

Незважаючи на той факт, що перші симптоми і ознаки аутизму малюк може демонструвати ще у віці 18-ти місяців, поставити відповідний діагноз буває неможливо до тих пір, поки дитина не досягне двох-або трирічного віку, коли практично всі прояви захворювання стають більш явними. Зокрема, більш явними і очевидними стають прояви затримки в розвитку і соціальній взаємодії. Постановка раннього діагнозу є вкрай важливим моментом, так як саме втручання фахівця в найбільш ранньому віці пацієнта (бажано, до трьох років) значно збільшить шанси на більш успішний результат лікувальних заходів.

Діагностичний критерій оцінки аутизму

Незважаючи на той факт, що не існує ніяких діагностичних аналізів для виявлення аутизму, діагноз дитині може бути поставлений в тому випадку, якщо він демонструє симптоми, що дозволяють скористатися специфічним критерієм, детально описаним в Діагностичному і статистичному керівництві по психічних хвороб (Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders). Даний посібник було розроблено за підтримки Американської психіатричної асоціації (American Psychiatric Association) і адаптовано під міжнародні норми. По суті, мова йде про використання певних критеріїв психічного здоров`я, які дозволяють визначити психологічний та розумовий стан пацієнта. Для того щоб дитині був поставлений діагноз "аутизм", він повинен продемонструвати шість або більше симптомів, представлених нижче. При цьому два і більше симптому повинні бути з категорії соціальних навичок.

Відео: Дитячий аутизм. Причини, Ознаки та Методи лікування

соціальні навички

-- У дитини спостерігаються труднощі з тим, що називається невербальною поведінкою, тобто, він не йде на зоровий контакт, будує різні гримаси і демонструє неадекватні жести.

-- У страждає від аутизму дитини спостерігаються труднощі з тим, щоб зав`язати дружні стосунки зі своїми ровесниками. Виникає відчуття, що такій дитині найбільше подобається грати на самоті.

-- Дитина не ділиться з оточуючими ні будь-якими враженнями, ні своїми емоціями. Відсутня сама природна реакція будь-якої дитини, коли він вказує на щось дуже цікаве, радіє власним досягненням і так далі.

-- Дитина не реагує на емоційні прояви з боку оточуючих.

Мовні і мовні навички

Відео: Діагностика аутизму: аналізи, МРТ, тести. Помилковий діагноз аутизм

-- Дитина починає говорити лише після того, як йому виповнюється два роки. Загальна затримка в розвитку в порівнянні зі здоровими однолітками становить приблизно тридцять місяців. Дитина не робить спроб до спілкування ні вербально, ні за допомогою жестів або міміки.

-- Дитина не в змозі почати діалог або підтримати вже розпочату розмову.

-- Дитина може неодноразово повторювати одні й ті ж слова і окремі фрази, які не вдумуючись в їх зміст.

-- У своїх іграх дитина не проявляє типове для інших дітей поведінку, тобто, малюк не проявляє фантазію і не копіює поведінку дорослих.

поведінкові зміни