Емоційне вигоряння: профілактика, діагностика, як боротися?

Вивченням синдрому емоційного вигорання американські фахівці зайнялися ще в 60-х роках 20 століття. Під даною проблемою мався на увазі психоемоційний недуга, який не піддавався коригуванню із застосуванням лікарських засобів.

Незабаром дане явище було виділено вченими в якості самостійної форми стресу, для якої характерні певні причини, симптоми і наслідки.

Схильність до емоційного вигоряння

Як показує медична практика, певні категорії людей стикаються з розвитком цього синдрому в рази частіше, що обумовлено особливостями повсякденної зайнятості. Так, зіткнутися з проблемою ризикують всі фахівці, зайняті в області психіатрії та психології. Згідно з останніми дослідженнями, близько 80% професіоналів в цих сферах не з чуток знайоме з емоційним вигоранням.

Зіткнутися з синдромом ризикують і працівники, зайняті в таких областях, як педагогіка, соціальна політика, правоохоронні органи. Слід зазначити, що в останні роки спостерігається поширення цієї недуги на багато сфер життя людини, що пов`язано з шаленим життєвим темпом, технологічними досягненнями, всілякими розвагами і тотальної браком часу.

Емоційне вигоряння: симптоматика та стадії розвитку

Визначити розвиток настільки підступної хвороби, яка може перерости в затяжну депресію, можна за допомогою виявлення характерної симптоматики, представленої:

• тотальним спустошенням, безнадією і появою подібних почуттів. Людину починають все частіше долати сумніви щодо правильності вибору зайнятості, небажання виконувати обов`язки.
• Негативним ставленням до оточуючих людей, включаючи клієнтів, колег і близьких.
• Зниженням самооцінки.
• Появою швидкої стомлюваності і втратою інтересу.
• Виникненням почуття безвиході.

Щоб уникнути розвитку хронічного депресивного стану настійно рекомендується звертатися за кваліфікованою допомогою. Як правило, з подібним погіршенням самопочуття більшою мірою ризикують зіткнутися люди зі згубними звичками, представленими зловживанням алкогольними напоями та наркотичними речовинами.

У сучасній медичній практиці виділяють чотири стадії розвитку синдрому емоційного вигорання. На першому етапі людина стикається з якоюсь напруженістю, яка найчастіше спровокована незадоволенням власними професійними якостями або роботою.

На другій стадії розвиваються всі ознаки стресу, які на наступному етапі перетворюються в реакції поведінкового і фізіологічного характеру. Четверта стадія вважається найважчою, адже на цьому етапі людина стикається з серйозним психологічним і фізичним виснаженням.

Емоційне вигоряння: профілактика, діагностика, як боротися?

Діагностикою синдрому емоційного вигорання повинен займатися відповідний фахівець. На прийомі психотерапевт займається вивченням стану пацієнта за допомогою аналізу його скарг, наявності супутніх хвороб соматичного характеру, його професійних умов.

Певні тести і опитування допомагають фахівцеві визначитися з вагою недуги і стадією його розвитку. Це необхідно для призначення ефективного лікування.

Для усунення синдрому емоційного вигорання рекомендується, насамперед, позбутися від фактора, що провокує стресовий стан. Також має бути підвищити мотивацію і встановити баланс між такими двома складовими, як енергетичні витрати на виконання професійної діяльності та отримання винагороди. Справитися з беспокоящей симптоматикою вдасться за допомогою прийомів певних лікарських засобів.

Але не потрібно наївно вважати, що за допомогою медикаментів вдасться скорегувати стан. Справа в тому, що впоратися з синдромом емоційного вигорання не вийде, якщо з боку пацієнта буде відсутня бажання і прагнення до боротьби.

Так, пацієнтам з цим діагнозом настійно рекомендовано проявляти активність на робочих місцях, не соромитися відмовлятися від надмірного навантаження, посилаючись на перелік потреб, прав і робіт, заявлених в посадових інструкціях. При тривалій відсутності позитивної динаміки можна розглядати тимчасовий вихід на пенсію.

Важливо також не забувати про час для себе. На вихідних рекомендується займатися улюбленою справою, виїжджати на природу, зустрічатися з друзями і присвячувати ці дні тільки відпочинку.

Щоб уникнути повторного розвитку синдрому емоційного вигорання, можна скористатися таким собі розслаблюючим ритуалом, корекцією харчування, заняттями спортом.